Ти уяви, буквально завтра
Змінитись може все життя.
Мрія твоя сузір’я варта,
Її плекають небеса.

А ти лиш вір, із усіх сил!
Вже десь формуються події,
Зріє вже вітер для вітрил,
Твоїх, а їх змайструють чародії.

Магніти дивної породи,
Думками люди ще їх звуть.
Набиті радістю комоди,
Тобі відкриють, віддадуть.

Це все вже завтра може статись!
Бажай всим серцем і не плач!
Не смій здаватись чи вагатись!
І не рахуй своїх невдач!

Ще мить і світ переверне́ться,
Тобі під ноги весь впаде.
Все збудиться усе складе́ться!
Життя насправді чарівне́.

І лише ти його формуєш!
Мрії твої, твої думки!
Ними немов би ти чаруєш,
Малюєш долю ними ти!

Куди ти, час, летиш невпинно?
Де ти зникаєш, губишся, гориш?
Мрія за мить чіпляється нестримно —
Не забирай її, прошу, облиш...

Дай хоч помріяти, помарить
Про тихі ранки у лісах,
Про шепіт гір, який не зрадить,
Про тишу, сховану в віках.

Про водоспади почуттів,
Осінні стиглі, щирі барви,
Про смак простих щасливих днів,
Конвалії, духмяні мальви...

Там пахне морем і дощем,
Згадати час про свої крила —
Попалені життям, вогнем,
Але ще жевріє в них сила.